В умовах війни, коли одні українці віддають останнє заради порятунку своєї країни, інші наживаються на чужій біді. Однією з найтемніших і найцинічніших схем є використання дітей з інвалідністю для отримання дозволів на виїзд за кордон. Для деяких людей такі діти стають не більше, ніж “інструментом”, завдяки якому можна уникнути війни та отримати певні привілеї.
Злочинні схеми опіки та усиновлення
Суть схеми проста: усиновлюють або беруть під опіку дитину з інвалідністю, бажано таку, що не може говорити або самостійно висловлювати свої думки. Далі все відбувається за класичним сценарієм: людина отримує дозвіл на виїзд, перетинає кордон, а потім просто привозить дитину назад у заклад. Вона виконала свою роль, забезпечивши “опікуну” можливість залишити країну. Ще зручніше взяти опікунство на короткий термін — так можна змінювати “підопічних” кожні пів року й не прив’язуватися до конкретної дитини.
Згодом “опікун” може відмовитися від дитини, перебуваючи вже за кордоном. І таких випадків, на жаль, безліч. Це безсовісний механізм, що перетворює дітей з інвалідністю на розмінну монету, інструмент у руках тих, кому війна не загрожує, але кому вигідно скористатися її хаосом.
Торгівля дітьми: тіньовий ринок, який не зник
Ще одна проблема, яка загострилася у воєнний час, — торгівля дітьми. Це явище ніколи не зникало, хоча масштаби різняться. Особливо вразливими є діти, які потрапляють у систему сирітських будинків, адже вони можуть бути незаконно вивезені або передані у сумнівні руки.
Найчастіше такими дітьми цікавляться люди, які не можуть мати біологічних дітей і прагнуть реалізуватися у батьківстві будь-якою ціною. Водночас здорові діти в системі майже відсутні, оскільки більшість сиріт – це ті, кого вилучили з неблагополучних сімей. Якщо ж здорова дитина все ж таки потрапляє до закладу, її перебування там загрожує фізичними та психологічними травмами. Система “ламає” їх, і що довше дитина в ній знаходиться, то більше втрачає шанс на нормальне майбутнє.
Попит створює пропозицію
Основна проблема в тому, що тіньові схеми працюють за класичним економічним принципом: коли є великий попит, з’являється пропозиція. Дітей буквально перетворюють на товар, а їхня вартість зростає, якщо вони здорові або мають певні риси, що роблять їх “більш бажаними” для потенційних покупців. Це звучить страшно, але такою є реальність.
Безкарність породжує зло
Найстрашніше у всій цій ситуації – це безкарність. Багато злочинців, які експлуатують дітей у схемах незаконного виїзду або незаконного усиновлення, залишаються без покарання. Вони просто зникають за кордоном або змінюють документи, залишаючи систему без доказів їхніх злочинів. Чиновники, які мали б займатися захистом дітей, нерідко самі закривають на це очі або стають частиною корупційних схем.
Якщо суспільство не звертатиме увагу на ці злочини, вони лише розростатимуться. І поки хтось віддає своє життя за Україну, інші продовжують збагачуватися на війні, використовуючи навіть найбеззахисніших – дітей.